Basic HTML Version
— 73 —
ПОЛЬОВАННЄ ЗА КНИЖКАМИ.
Як хто потребує якої книжки, то
іде до книгарні, або напише туди, і ді
стане. Се легка справа.
Але є книжки, за якими треба по
лювати. Се рідкі книжки. Книжки дав
ні, і такі, яких дуже мало у світі. Таку
книжку дістати річ не легка. І не діста
нете її за дешеві гроші. За рідку, стару,-
подерту книжку без порівнання треба
більше заплатити ніж за нову, в гар
ній, блискучій оправі. Для прикладу
візьмім наприклад таке оголошеннє з
катальогу Волтера М. Гилла з Шикага:
Джейп Остен, „Сенсетід Сенсибілиті'', пер
ше виданнє IS 11 року - $900.00.
990 долярів одна книжка! Хто з У-
країнців має цілу бібліотеку вартости
900 долярів?
Але се ще ніщо. В Ню йорку від
буваються ліцитації (окшен) рідких
книжок. Туди приходять книгарі і зби
рачі та знавці старих і рідких книжок.
Одні продають, другі купують. Недав
но иа такій ліцитації продано одну
книжку за $21,500.00. Се був твір слав
ного англійського письменника „Со-
mus". А можуть бути ще і висші ціни
за інші книжки.
Може здивуєтесь, чому люди пла
тять такі високі гроші за книжки?
На се відповість професор Гар
вардського університету, Памер.
Він збирав ціле життє книжкові
рідкости і подарував їх до бібліотеки
Велслі Каледж. До книжок долучив о-
кремий катальоґ, який видав у ЗО при
мірниках. В тому катальозі на вступі
він пише:
„Старі книжки для нас зле вигля-
дают . Вони понищені; папір переста-
рівся; вони недбало виконані; мають
богато помилок. Вони навіть не склад
ні, коли їх візьмете в руки. Але вони
мають вартість для вашої душі. Ви від
разу переноситесь у той час, коли ав-
шр сю книжку писав і видав. Ви не
мов бачите автора і тих людий, що ту
книжку тоді читали. І ви переноситесь
у той давній час. Переживаєте його з
давньою книжкою".
Отимто й не диво, що коли раз ці
кавий молодий хлопчина, котрий за
чав збирати книжки для своєї бібліо
теки, прийшов до бібліотеки Морга-
на в Ню йорку, він сказав:
— Покажіть мені першу друковану
книжку, біблію Ґутенберґа!"
Коли її йому показано, він оглядав
її з великим зацікавленнєм і наче
молодою душею переносився в ті дав
ні часи, коли люди вперве перестали
писати книжки, та порівнав їх з тепе-
рішними, коли люди вже майже пере
стають писати, бо навіть любовні ли
сти пишуть друком на т. зв. машинах
до писання".
Американський збирач старих кни
жок А. Е. Нютон каже, що жадна біб
ліотека, навіть приватна, коли вона не
має книжкових рідкостей, не має біб
ліотечної атмосфери. Бібліотеки з но
вих книжок се немов книгарні. А біб
ліотека, де є старі книжки, се немов
святиня думки.
Розуміється, що не кождий може
собі позволити на се, аби в нього бу
ла гарна бібліотека, а до того зі ста
рими рідкостями. На се треба мати
гроші і час. Кромі того треба мати за
милуваннє до сього.
Гроші має богато людий, але не всі
вони мають гарні добірні бібліотеки.
Не всі мають старі книжки. Не всі по
люють за книжками — по книгарнях,
по антикварнях, по приватних бібліо
теках, по книгарських ліцитаціях. Але
є такі люди, що ціле життє своє по-