Basic HTML Version
—
171
—
Панська чуприна.
„Чоловіче, бійся Бога, ратуй ме
не!" — кричав потопаючий пан. Хлоп,
побачивши його з берега, зудумався
тай каже: „А як же вас, пане, ратува-
ти коли вас треба би за лоб тягнути,
а ви наш пан". — „Тягни, як хочеш,
аби лише смерти не пожити". — Хлоп
думає, думає, аж надбігло більше лю-
дий, тай кажуть: „Деж пана можна за
чуприну брати? Таж він не був би па
ном, як би його хто за волосе вхо
пив". — „Та певно обізвався другий
— що не годиться. — То лише хлоп
ська чуприна є на те, щоби її пан тяг
нув, куди лише сам захоче".
Оттак радили люди і приговорю
вали, а пан кричав, кричав тай вто
пився.
о
Кого треба вішати.
Провадили цигана під шибеницю,
а він проситься: „Мої добрі люди, що
вам Бог дав? Що ви від мене хочете?
За що мене вішаєте? Що я вам ви
нен? От пустіть бідного цигана, пу
стіть, та не вішайте!" — „Ба! — ска
зав хтось з вартівників. — Коли пани
хочуть, ми мусимо робити". — „Та
дай вам, Боже, здоровля, добрі люди,
— підхопив циган. — То повішайте па
нів; коли пани хочуть; на що вам
бідного цигана) вішати, коли він не
хоче та ще й проситься; вішайте того,
хто хоче".
о
Наймлена робота.
„Бабуню! їли ви обід і пили горів-
ку, так як і я; а чому то за вами по
одному снопови, а за мною по два?"
— приговорював господар до бабуні,
що наймалася в нього жати. — ,,Ба,
— відповіла бабуня — бо ви, пане го
сподарю, собі робите, а я вам".
Бють і плакати не дають.
Зайшов подорожний до хати і
проситься на ніч, та надійшов саме
тоді, коли жінка била свого чоловіка.
„Добрий вечер"! — „Добре здоров
ля". — „А не приняли би ви мене на
ніч, коли ваша ласка?" •— „Та добре,
ви хати не залежите. А з далекої до
роги? Відки Пан Біг провадить? Що
там чувати?" — питає господиня по-
дорожного і зовсім забула за свого
чоловіка, що його вибила і злаяла. —
,,Ат, що чувати, — каже подорожний
— біда! Бють тай плакати не дають!"
— ,,От чуєш, старий псе, — кричить
господиня до свого чоловіка — яка
біда у людий, а тобі в мене що за ли
хо? Наревешся кождої днини, скіль
ки сам хочеш". — Тай ласкаво знова
до подорожного: „Та сідайте, відпіч-
ніть; я сейчас пиріжків зварю, бо у
вас біда, а в нас то хоч плакати мож
на".
о
Що то є супружество?
Одного дня відвідував єпископ
школу. Катехит питає одного учени-
ка: „Що то є супружество?"
Малий хлопець видивився на кате-
хита, потім на єпископа, а опісля по
чав механічно говорити:
— Супружество се є місце кари,
на котру є засуджені деякі душі, заки
вони очистяться і підуть до неба.
— Чекай, чекай — каже катехит. —
Так означується чистилище.
— Нехай говорить — каже єпи
скоп; вій може мати рацію. Що ви,
або я,
!
можемо знати про супруже
ство?
о
Шкода того заходу.
X о р и й (до лікаря): Пане! Як
би ви мене вилічили, то я умерби
з
І радости!