Basic HTML Version
—
134
—
Лев Толстой.
ПРО ЗЕРНО З Б Щ
. . . Одної днини найшли сільські
і
діти щось таке велике як яйце, але з |
такоюсамою ямкою по середині як |
зерно.
j
Якийсь подорожний, що мандру- ;
вав селом, побачив се; купив за кіль- !
ка шагів і повіз у місто. Там продав і
цареви за дорогі гроші, як велику рід
кість.
Цар скликав усіх мудрців свого ве-
ликого царства і казав їм розпізнати,
І
що то таке: яйце чи зерно.
\
Довго-довго роздумували мудрці ;
над сим тай таки не найшли відпові- І
ди.
Раз, як та річ лежала на відчине- |
ному вікні царської палати, надійшов |
звичайний когут, дзьобнув лупинку,
\
пробив дірочку і тоді весь світ міг І
побачити, що то було зерно.
і
А тоді вже прийшли і мудрці та і
сказали, що то зерно жита. Счудував- |
ся дуже цар. І велів негайно розшука
ти, коли і де родилось таке зерно.
Довго-довго роздумували мудрці |
над тим, та ні вони ані старі книги, в |
яких шукали, не вміли на те відпові- |
сти.
|
— У наших книгах, — сказали ца- |
реви — нема нічого про те. Кажи при- |
йти мужикам, великий царю! Може |
котрий з них чув від старих людий, |
коли і де сіяли таке збіже!
j
Цар дав приказ привести якого |
старого мужика.
\
Довго шукали аж прийшли слуги
І
зі старим мужиком, згорбленим, без
зубим. Він з трудом шкандибав на j
двох палицях. Старий мав уже сла- |
бий зір і ледви міг бачити зерно, яке
І
йому цар показував. Оглянув його з !
усіх боків.
і
ВЕЛИКЕ ЯК ЯЙЦЕ.
Скажи мені старий, — запитав цар
- - де ви збираєте зерно такого роду?
А ти самий, чи сіяв коли таке зерно?
Або чи бачив ти їх коли де на базарі?
Старий не дочував добре і мало що
розумів.
- Ні, пане! Весь мій вік я подіб
ного зерна не сіяв, не збирав і не купу
вав. А ті, що я купував, були такі як і
теперішні. Поспитай мого батька, мо
же він що чував про ті дивні зерна.
Цар розіслав післанців, щоби шу
кали за батьком мужика. Найшли його
скоро і привели до палати. Він бачив
добре і ясно все розпізнавав.
- - Скажи мені, старий, — казав
цар, — чи не знаєш ти, де таке зер
но родиться! Тай чи ти самий не сіяв
такого зерна на сізойому полі або не
купував від сусідг.?
- Ні, — відповів старець — такого
зерна я ані не сіяв ані не жав. Тай не
купував я ніколи збіжа. За моїх часів
не знали гроший. Кождий їв свій вла
сний хліб, а в біді помагали собі вза-
їмно. Наше зерно — щоправда — бу
ло більше і видатнійше *в мливі, ніж
зерно, що його тепер збирають... Але
до того зерна тут ще далека дорога.
Я чув, як мій батько розповідав, що
за його часів збіже красне росло; мало
більше зерно і було видатнійше. Доб
ре зробиш, як його спитаєшся!
І цар казав прикликати діда.
Старий увійшов легко без палиці.
Цікаво оглядався.
Цар показав йому те дивне зер
но. Старий взяв у руку; оглянув доб
ре; обернув сюди і туди та сказав:
-— Давно вже давно, як бачив я на
ше зерно...