Basic HTML Version
ШІСНАЙЦЯТА КОНВЕНЦІЯ У. Н. СОЮЗА.
Ш
І ИНУВШИЙ, 1924 рік, оста-
g
неться во віки памятним
роком в історії Україн
ського Народного Союза. Того ро
ку відбулася 16-а конвенція Союза,
котра записалася в історії розвитку
організації незатертими слідами.
Конвенція заздалегідь викликала
широке зацікавленнє серед загалу
членів Українського Народного Со
юза. І не диво. Прецінь всяка кон
венція лишає глибокі сліди по собі
Прецінь конвенція се вислів демокра
тичного устрою організації, дока
зом, що вона не правиться диктатор
ськими приказами з гори, але пра
виться з долу, самими членами.
Конвенція кождої організації є мі
рилом дозрілости членів та показчи-
ком, на стільки її члени доспіли до са
моуправи своїми власними справами.
Широке зацікавленнє членів Укра
їнського Народного Союза було до
казом, що вони не хочуть бути в ній
німими членами, але хочуть брати
живу участь в ЇЇ заряді та в її будів-
ничій праці. Засвідчили про се сотки
дописий на всякі організаційні теми,
якими члени засипали офіціяльний
орган Українського Народного Со
юза.
Про велике зацікавленнє конвен
цією свідчило теж зацікавленнє ви
борами делегатів. Кандидатів на ста
новище делегатів було дуже богато,
немовби серед членів жила память
запорозької пословиці: Хто гетьма
ном не хоче бути, той не козак. Та
мимо великого числа кандидатів на
делєґатство, вибори делегатів на за
гал відбулися незвичайно законно,
та спокійно. Не було тих скандаль
них обманів та грубих лайок, які ча
стенько трафляються по других ор
ганізаціях. Коли конвенція присту
пила до верифікації спірних манда
тів, вона просто не мала роботи,
і могла сейчас приступати до нарад.
Конвенція була також підготована
як слід зі сторони уступаючого уря
ду Українського Народного Союза.