Page 165 - ukr

Basic HTML Version

164
НОВІ
У лісі бандит нападає на Жидка {
й під страхом смерти каже йому від­
дати гроші. Жидок бачить перед но­
сом наведену пістолю й каже:
— Пане бандите! Гроші я вам
віддам але то гроші не мої, а люд­
ські. Щоб мені повірили, що ви
справді їх у мене забрали, то будьте
.'•"•.скаві — простріляйте мені каптан!
Бандит прострілює йому каптан.
Жидок тремтить, але знов прохає:
— Будьте ласкаві, ще сюди стріль­
те!
Бандит прострілює йому полу.
— І ще сюди!
Бандит прострілює йому другу
полу.
— І ще, будь ласка, сюди'
Бандит прострілює йому ковнір.
— І ще, прошу вас файно, сюди!
— Та в мене вже кулі більше
немає! — кричить сердито бандит.
— Що? Нема кулі? Нема кулі —
нема гроший!
*
Розбійнича банда застукала на
дорозі компанію Жидів. „Руки в го­
ру!" командує ватажок. Усі Жиди
стоять з піднесеними до гори рука­
ми. Коли тут один Жидок починає
благати:
- - Пане начальнику, дозвольте,
щоб я на хвилинку сягнув рукою до
кишені в камізельці. Тільки на одну
малесеньку хвилинку... Присягаюсь,
що в мене там нема зброї...
Ватажок дає дозвіл.
Жидок дістає з кишені десять до-
лярів і каже до другого Жида:
— Ти, Іцку, я тобі був винен де­
сять долярів, отже при свідках тобі
їх віддаю.
АНЕКДОТИ,
— Послухай, — каже учитель до
малого Каценштайна, — ось тобі за­
дача: Для якогось інтересу ти потре­
буєш 10 тисяч золотих, а маєш тіль­
ки б тисяч — що тобі бракує?
— Тільки відваги, пане учителю!
*
ПОДРУЖНЕ.
— Статистикою доведено, що се­
ред злочинців є лише третя частина
жонатих, а дві третини є нежонатих.
Чим це пояснюється?
— Дуже просто: люде волять ста­
вати злочинцями, ніж женитись.
— Ну, друже, як тобі поводить­
ся, відколи ти оженився?
— Досить кумедно. Поки ми були
заручені, я говорив, а моя наречена
слухала. По весіллі вона говорила,
а я слухав. А тепер ми говоримо
обоє рівночасно, а сусіди слухають.
ПОВЕСІЛЬНА ПОДОРОЖ.
Обоє сидять у потягу.
„Маєш добре місце, моя мила?"
питає молодий.
— „Дуже добре".
— „А мягка під тобою подушка?
— „Як пух".
— „А не дме на тебе?"
— „Ні, любий!"
— „Ну, то поміняймось місцями".
- - Скажіть ласкава пані, чи дуже
змінилось ваше життя, відколи ви
вийшли заміж?
- - Ні, не дуже. Поки я була на­
реченою, я до півночі не спала, че­
каючи, коли Петрусь відійде. А те­
пер я до півночі не сплю, чекаючи,
коли Петрусь прийде.