Basic HTML Version
в
в
я
II
ІЙЙ.
_, й
Н В їй „
„ —
is;.
Я
_Н
Ц
В
_ в
ЗШЗйЙВВя! ВИйВЙЖВяЖИВ»®йжія
=,
В
В
_Ш
й
а
ЙІ
Н В g
'а] а й
S В И
і»
1
Ч_1 1 1 Si | | В І 1
щ
Я ЯВ я;
йі Яя'Я
ЙНВІЇВВЩнйВВЯВВН«iSSSl»
"• я
иікіаі і«і H«Tg ї
^
І І ' І І І І І І І І І
„
J
в и а
ЙІ
м н е я
5t
р
g
їй;
;н)
g
g
ЖіЕІіШй^МіЙЯЖЯІВІЕВЕЙЖкКаЖВ
¥
а а а
_
_
я
Я В В В
І ї
В
і* II
в..в
е_
в в~
IS! В В ... — _
и . ги І ^>57 і г і .та w w , w ! v f > f lw. %f^wl*?V
1
«J
MIS "І""~йійв
ш »«ш
в
№
is В В В В s S Я І
в * в в в в: в _
..
В
В
й - аі__ в
В_
^
SgaB»J«S
:
a«»SaBiKMB»BB[lBal!BS
Я
Я
й|
1
1
В
я
g^g g g g в в и я
"•
Е _ В
В
г
- "-
•=•
-
НЕ ТРЕБА БУЛО В СТАРОМУ КРАН)?
тшч*
Членам Українського Народного
Союза при орґанізованкю нових чле
нів в свою організацію прихилиться
чути такі слова: „Пощо мені платити
свої тяжко запрацьовані гроші до
якогось там союза? Не належав до
союза мій батько в старому чоаи», не
належав мій дідо, — не буду й я ви-
трачувати свої центи на якісь там
союзи".
Се є перші слова, які можна до
чути від свіжого іміґранта, коли йому
говорити про запомогову організа
цію. Виходилоби з його слів, що всі
люди повинні так робити, як робі
лл
їх батьки, і на волосок не відступнії
від наших старокраєвих звичаїв. І по
бивається остро за батьківськими
звичаями людина, яка сама їх не при
держується, яка неї придержується
сгарокраєвої ноші, ні іди, ні взагалі
способу життя.
Хто каже, що йому не треба нале
жати до запомогової організації то
му, бо він _у старому краю не було
треба запомогової організації, той
замикає свої очи на те, що життя
в старому краю було інакше, як в
Америці. Яке було життя україн
ського іміґранта в старому краю,
відома річ. По більшосте, се було
життя українського селянина. Тяжха
праця, невибаглива страва, недостачі,
малі зарібки. Се все кождому відоме.
Однак з тим було здоровля та була
забезпека завтрішного дня. Каліцтво
в селянському життю в мирні часи
трафляється рідко, смерти від неща
сних случаїв ще рідше. Кождий селя
нин виріс у тому переконанню, що
ззичайно вмирають люди з якоїсь
недуги на старість. З тим переко-
паннєм він і прийшов в Америку, і
се переконаннє він кидає в очи стар
шому іміґрантови, який радить йому
приступити до організації, якої не
було в старому краю.
Нема в сьому нічого дивного. Ко-
жда людина привикає за своєї моло-
дости до певних поглядів та певного
способу життя і відтак після сього
мірить життя, хочби серед других
умов. І Американець з міста, якби
прийшов в українське село, пробу-
вавби жити так, як він навик був
жити колись в Америці, і він певно
почувавбися прикро, колиб йому
приходилося на старші роки вчити