Basic HTML Version
—
132
—
ПОЧАТКИ
Шукати вннаходника письма, було
би, самособою, таксамо нерозумне, як
шукати відкривця мови. І це і те пов
стало з природної потреби людей. І
тут і там є початки або лише познаки
початку. Потім слідували певні форми
й сам розвиток. Про початок мови пи
сали вже багато й говорили. Багато
менше займаються вчені повстанням
письма.
Одно з найпримітивнійших перших
пнсьм то
піскове письмо.
Та не є то
букви в нинішньому розумінні. Можна
його порівнати з знаками Бушманів.
Бушмани приміром чужинцеві дають
знати круглими заглубленнями в піс
ку, що у них є сливки, цибуля й інші
овочі. Круглі заглубленя означають
овочі. Число дір теж означує скіль-
кість їх родини, більші заглублення
дорослих, меньші заглиблення—дітей.
Иншими предтечами письма є т. зв.
посилкові палиці і вузлові шнури. По
силковими палицями послугуються пе
редусім тубольці Австралії, але знають
їх і деинде, прим, в Африці. Тубольці
викраюють мушлями риски (пружки)
або знаки в круглих палочках, якими
послугуються для взаємин із людьми,
що жиють далеко від них. Знаки ці то
лише поміч для запамятання. Але ці
пружки означають теж скількість, чис
ло. Таксамо завязуючи узли на шну
рах, помагають собі при численню.
Було так передусім у старинній' дер
жаві Інка. Па головнім, грубім шнурі
висять пайріжнійші побічні шнурки,
з поєдинчими, або замотаними вузла
ми. Ш,е й нині послуговуються таким
шнуровим письмом не лише в тих о-
колицях, але й деинде, одначе значно
_ПИСЬМА.
І упрошеним. Замість шнура часто вжи
вають трави або соломи. Таким пись-
S мом послуговуються мешканці остро
вів Рінкин.
Ці роди письма виглядають нам ду-
S же примітивні. А вже в пізнійших сто
літтях, коли вже люде знали справжнє
письмо, являється і матеріял до писан
ня, наче до машини.
Коли вже знаємо, що папір робить
ся з лахів або з дерева, не призадуму-
ємося над цим, який то великий здобу-
<,
ток. Давнійше писали на пергаменті.
А приладити пергамент не було так
легко. Уживали для цього овечої або
| козячої шкіри. Стягнену шкіру ,фер
ментер" (цебто монах) клав до води,
щоби лекше її очистити. Потім шкіру
стриг із вовни. Щоби все волосся ви
лізло посипав вапном, щойно тоді вис
кубав решту волосся зглядно вовни. А
потім іще раз посипав вапном, щоби
до решти очистити шкіру з волосся.
Шкіру сушили розінняту на спеціяль-
них рямцях. Як висохла, натирали пем
зою (такий мінерал), щоби набрала
полиску. Так зладжений перґамен
краяли на аркуші.
Аркуші лінювали. Цирклем озна
чували (наколювали) дірочки по обох
кінцях на однакову віддаль і лінювали
лінії чорнилом. Старанно затятим гуся
чим пером писар записував перґамен.
Писав чорнилом, а ініціяли і початко-
\
ві букви червонилом. З таким великим
і друдом можна було в середньовічних
| часах записати кусень пергамену. На
і скільки з того часу цівілізація посту
пила вперед, нині чоловік навіть не
вміє оцінити.