Basic HTML Version
—
108
ОПИС КИЇВА.
(Виїмок із споминів з часу подорожі в 1914 році).
( Змі ст : Загальний вид Київа. — Транспорт
вязків і російське війско. — „Рада". — В чи-
тальї і , Родини". — Де в широкім світі найсво-
біднійте? — Хрещатик. — Дніпро в кочі і в
— історії. — Огненний хрест на горі Володи
мира. — Словякська каварня. — Собор св. Со
фії. — Памятник Богдака; про що думає геть
ман України? — „Алєя слави". — Церков Де
сятинна і дивний припадок. — Церков св. Ан-
дрея Первозванного. — Візита з поліції).
І.
Був горячий і цілком погідний день,
година меньше більше ЮУг перед по
луднем. Старий і тісний дворець „сто
лиці всієї України" не викликав чо
мусь розчаровання у мене. Може тому,
що всю мою увагу займав величезний
рух, якого не видів я навіть на віден
ських залізничих двірцях! Подібно
сильний рух бачив я тільки в Берліні.
Перед двірцем від сторони міста
глота, юрба людий, фякрів, трамваїв і
самоходів. Звертали увагу неможливо
несмачні уніформи фякрів, приписані
московською владою в тій ціли, щоб
місто в тім мало вигляд московсько
го. Знаючи від нових знакомих адре
су готелю, питав я кількох стрічних,
котрим трамваєм можна дістатися на
таку то вулицю. Ні один з них не знав
Київа — самі чужі. &ів я отже на фяк-
ра, котрий немилосерно скакав по
бруку, збудованім з нерегулярних ка
мінних кругляків і „шторцаків". Кру
гом шуміло велике місто. Вулиці ши
рокі і мимо свого бруку роблять без
порівнання краще вражіннє чим львів
ські. Чути в них ширину, розмах!
Львів у порівнанню з Київом — то ді
ра, котра булаби навіть діркою, якби
не дві три вулиці (Академічна, Карлл
Людвика) і св. Юр та Церков Воло
ська. Зелені бані численних київських
церков і їх сильно золочені верхи на
давали місту зовсім иньший вигляд,
чим у загалу західно-європейських
міст.
їду і їду. Погода чудова, спека ве
лика. Під її впливом спомини і думмі.
В душі тільки одно бажаннє: коби як
найскорше скупатися! Нараз зір паде
на дивний конвой: ведуть вязнів. . .
Правда, я в Росії. Я.кеж множество їх!
Мужчин і женщин; були й дуже гарні,
але такі обдерті, що пожалься Боже!
Двох молоденьких хлопців ішло пла
чучи, один з них такий обдертий, що
світив тілом. Симпатичні обличча. Се
мабуть н є були злочинці/
Вулицями йшло війско. Перший
раз бачив я російських жовнірів. Ішли
якось нескладно, мов без ладу, оруже
тримали незручно. Хлоп в хлопа ро
слий але повільний. Ішли немов за
плугом. Австрійське війско робило
живійше вражіння. А в сих видно бу
ло якусь повільність, в ході вигляда
ли на мужицький лан збіжа, котрим
колисав легіт вітру. Тут і там немов
квіти кукілю і волошок — офіцири.
їх одіж була негарна, але лиця мень
ше зарозумілі і більше симпатичні,
чим західно-європейських — може ме
ні тільки здається, бож се люди близ-
кого мені племени. І на загал се
війско було якесь дуже тяжке і
„невійскове". Таке саме вражіннє ро
били навіть молоденькі гвардійські
кадети семенівського полку, котрих я
опісля бачив, — обличча симпатичні,