Basic HTML Version
— 47 —
веґія, обемом, спорий кавалок краю.
Але тільки десята часть землі надаєть
ся під управу. Решта — це ліси, мочарі
і скали. Велика часть населення займа
ється ловлею риб. Норвежський хлібо
роб не платить ніякого податку від
ґрунту. На державні потреби збира
ються гроші із мита (третина держав
ного доходу), із зелізниць, почти.
телеграфів, із державних копалень і лі
сів тай з особистого податку. Цей до
хід вистарчає на усі потреби краю і
лишає єще що-року надвижку на непе-
редвиджені видатки.
Норвегія не має сталого війска. а-
ле має міліцію, до котрої належать усі
мущини від 18-го до 55-го року жит
тя. На війскові вправи покликують до-
перва у 23-ім році. Рекрут відбуває на
самперед свої вправи при піхоті через
48 днів, відтак при гірській артилерії
через 62 днів, при інжинєрії 72, при
полевій артилерії 92 і 102 днів при
кавалерії. За один рік і одинайцять
день він відбув війскову школу, яка
чинить його здібним до якого-небудь
оружія на случай війни. По скінченню
цеї науки, покликують на вправи в
другім, третім і семім році, які трива
ють 24 днів.
На чолі держави стоїть король.
Норвегія є конституційна монархія.
Парлямент (стортінг) ухвалює всі за
кони, про яких виконання дбає король
і його міністри. До державної думи
має право бути вибраним кождий, що
скінчив ЗО літ життя. Голосують усі по
скінченню 25 літ.
В Норвегії нема великих богачів.але
нема і жебраків. Кождий має доволі для
удержання своєї родини і кождий по-
чуваєся щасливим у своїй независимо-
сти, як господар на власнім ґаздівстві.
Ця економічна незалежність учинила
Норвежців людьми смілими і гордими
на свою цілковиту волю. У Норвегії не
чути про злодійства та рабунки, бо
ніхто не потребує лакомитися на чу
же добро. У кождого є досить свого
добра.
Норвежські діти ходять до школи
від 7-го до 14 року життя. Хто бажає
висшої освіти, іде на університетські
студії до публичного народного, уні
верситету в Христіянії. Норвежці не
ідуть на підбої чужих країв, не мріють
про воєнну славу, але готові до послід-
ного чоловіка боронити своєї незави-
симости і свободи. Так само не бажа
ють собі покрити свою вітчину фа
бричними коминами, не пруться у ве
ликий промисл. а вдоволяються тим,
що дає їм їх власна земля і окружаю-
че їх море. У тихім спокою живе тру
довий нарід, без панів, зі своїм пито
мим домашним промислом, зі своєю
власною, національною інтелігенцією,
якої має якраз досить, щоби заспоко
їла його духові потреби. Про клясову
борбу, про революцію ніхто й не поду
має, бо у Норвегії нема тростів, ані
пролетарів, а тільки середно заможна
кляса хліборобів, рибаків і так само
заможної професійної інтелігенції. Не
ма кому завидувати, коли усі рівні.
*
Друга ,,хлопська" держава, яка з'у-
міла завести добрі порядки для своїх
співгорожан — це Данія. Невеличкий
край з трома міліонами населення. З
того числа тільки 200.000 заняті у про
мислі. Так само, як в Норвегії, не по
бачите тут нігде великих фабрик. По
найбільшій части є тільки ремісничі
заводи, у яких працює по кільканай-
цять робітників. Вироблюють домаш-
ну посуду та утвар, виправляють шкі
ру, шиють убрання та обуву. Усі ткаль
ні по селах вироблюють потрібне по
лотно та сукно.
В Данії є закон, який забороняє
накопичення грунту. Не вільно скупо
вувати землі, щоби створити більшу
посілість. Данія — це край середно-за-