Basic HTML Version
- - Н а трицять кроків від тебе по
ставлять твого хлопця. На його голові
положать яблуко. Коли ти те яблуко
скинеш стрілою з голови і не скалі
чиш, чи не убєш сина, то я дарую тобі
життя. Але уважай, бо як не влучиш
добре, то тебе чекає смерть.
Телля роскували та подали йому
лук і колчан зі стрілами. Відразу дві
стріли виняв Тель, примірився і випу
щеною з лука стрілою поцілив в саму
середину яблука, яке упало на землю.
Уся двірня заплескала в долоні за
влучний стріл, а воєвода прикликав
славного гірняка перед себе. Лукаво
дивився Ґесслєр на смільчака, а відтак
питає:
— Скажи мені, Вільгельме Тель,
чому виймив ти відразу аж дві стріли
із свого колчана?
До краю схвильований Тель відпо
вів відважно:
— Колиб я був не поцілив добре,
колиби стріла була пройшла мого си
на, то тою другою стрілою я бувби у-
бив тебе. І клянуся Богом, що бувбим
не схибив!
— Оттак я й думав! — зареготався
злобно воєвода. — За твою зухвалість
я не відберу тобі життя, мушу додер
жати слова, але возьму тебе із собою,
до мого замку в Кіснахт. Там є у мене
підземні льохи, які навчать тебе ,,и-
накшої" співати!
Знова закували Телля і повели до
рогою до Кіснахт. Перед самим зам
ком було озеро, яке треба було пере
їхати човном. Коли вже були на самій
середині води, нараз счинилася страш
на буря. Стало кидати судном на всі
сторони. Здавалося що хвиля, що у-
сі мусять втопитися. Тоді слуги Ґес-
слєра кажуть до нього:
— Пане воєводо! Згинемо усі, ко
ли не роскуємо Вільгельма Телля. Він
тільки один потрафить нас спасти, бо
він найлучший керманич на увесь край.
Хоча-нехоча росковано Телля, а той
відразу став правити човном так удач-
но, що в короткім часі були близько
до берега.
Як раз плили біля скалистого ви
ступу, коли Тель вхопив лук і колчан
зі стрілами. В одну мить гірняк учинив
могучий скок і вихопився на беріг, о-
ставляючи воєводу і його посіпак на
розбурханих филях.
З тяжким трудом вдалося Ґесслє-
рови видобути із води, але вже не су
дилось йому живим до замку вернути.
На дорозі, якою він вертав зі своєю
двірнею, чатував Тель. Коли воєвода
над'їхав під саме місце засідки, Віль-
гельм Тель закликав дужим голосом:
— Тиране Ґесслєр! Смерть тобі, ка
те нашого народу!—За кінцевим сло
вом засвистіла стріла, пробиваючи са
мо серце воєводи, який звалився з ко
ня.
Цей влучний стріл, яким зістав у-
битий один з найлютійших Віорогів
швайцарської свободи, став гаслом до
загального повстання усього народу.
Прийшли довгі роки крівавих боїв
і великих жертв для Швайцарців. Але
витревалість, завзяття і не поборна о-
хота до свободи учинила це, що малий
народець став побідником над вели
кою і можною Австрією.
Швайцарці добули цілковиту волю
і независимість, яку задержали кріпко
і до нинішних часів.
А імя народного местника, Віль
гельма Телля, повтаряє не тільки кож-
да швайцарська дитина, але по усім
світі кождий, що тільки любить волю.
У нашій визвольній борбі за сво
боду, за свою державу, ми. Українці,
повинні виплекати такого духа, як ма
ли Швайцарці, як мав Вільгельм Тель.
Хай не задрожить рука, яка знимаєть-