Basic HTML Version
- - ПО —
сутінок печер святих, до непорушного
послуху печерного охоронителя, стар
ця Ананія....
І так, з бувшого партійного провід
ника, ентузіястичного революціонера й
відданого „борця за мрії", він став
смиренним монастирським послухачем
і покірно виконував усі накази старця
Ананія. разом з яким загадковою тін
ню хитався в сутінку печер святих і ра
зом з яким клячав перед мощами свя
тих преподобників і вже не хотів зга
дувати бурхливого світу.
Одного разу йому приснилася одна
бувша партійна товаришка, яку безна
дійно кохав колись. Була спокуслива,
як змій, а солодка, як липовий мед. 0-
біймала. цілувала й кликала вернутися
до бурхливого життя.
- - Там навіть найбільший злочин
можна виправдати потребою ідеї... —
говорила йому на вухо.
- Облиш мене, сатано! — - крикнув
він, прокидаючись.
Потім лежав на свому вузенькому
ліжку й довго-довго прислухався до
тієї солодкої знемоги, що почувалася
в тілі й ослаблювала думку про вічне.
Прийшов до себе лише тоді, коли
почув за дверима голос старця Ананія,
який говорив:
- • Час уже й до праці вставати, мій
сину!...
Тоді він устав і росповів старцеві
про все, ідо бачив у сні і що почував у
дійсности, а той узяв його за руку й
повів ген аж у глибину печер, де й зо
ставив його па цілій день в пітьмі, в
голоді й розмишленню Божому...
3.
Чернці монастиря часто дивували
ся з нього.
- - Дивно! Як світовий чоловік міг
так присвятитися Богові?! ІЦо-ж днює
й ночує в тих печерах і завжди при
праці!... - говорили одні.
А може-то він тільки притво-
ряється таким побожним, а в дійсности
щось инше на думці має?... - - казали
другі.
— Так, так! — відзивалися треті.
— Не забувайте, браття, що він один
з найбільших революціонерів! Памя-
таєте. що то вони робили ,,науковий
огляд" мощей Дванайцяти братів!..
Але все-ж таки розмови ці скінча
лися тим, що погоджувалися з тим, що
чоловік він незвичайний. Незвичайним
здавався він щей через те, що його
імення ще й досі було для них невідо
мим і знав його лише отець ігумен та
старець Ананій.
А він, після того спокусливого сну. ще
більше запалився вірою в того Бога, я-
кий досі здавався йому невідомим і так
вирішив дати обітницю перед лицем
всього чернечого братства, що^о гро
бової дошки зостанеться вірним охо-
ронителем святих печер і дбатиме про
їх, як не дбатиме про своє власне жит
тя.
В день Успіння Пречистої, він го
лосно дав свою об-ітницю перед чудо
дійним її образом і так пішов з денно
го світла в пітьму святих печер, де
день провадив у мовчазній праці, а ніч
в горячій молитві коло мощей святих
преподобників Антонія й Теодозія.
Старець Ананій, дивлячись на щи
рість свого послухача, доручив йому
розкладати коло мощей святих препо
добників жертвенні проскурки, що до
сі робив тільки сам, для чого особисто
просив благословенства в отця ігуме
на.
З того часу він став тією загадко
вою тінню, яка була єдиною ознакою
живого чуття в мовчазній усипальни
ці мертвих. Опівночі, коли скінчав у
своїй келії першу частину своїх моли-
| тов, брав у руки тонесеньку воскову
І свічку- й нечутною ходою відправляв-
• ся до мощей Антонія й Теодозія, де
й проводив решту ночі. А на світанку