Basic HTML Version
— 89 —
частина гардероби була теж заступлена богато: „білого пла-
тя" знаходимо там цілими скринями; сорочки полотняні, ви
шивані шовком червоним або чорним, сорочки шовкові і шиті
золотом; полотенця вишивані золотом, полотенця шиті шов
ком, намітки і инше. Згадується постіль, турецька ковдра, тур-
ська попона, килим.
В козацьких домах богато всякої посудини, між нею та
кож цінні й замітні предмети. Майже все із срібла: срібні чар
ки, стакани, срібні, золочені, мірою за кварту, стакан великий
срібний в пів гарнця, достокани срібні, кубок срібний в два
гарнцї, горщок срібний з „чепочкою і накришкою", срібні та
рілки, срібні ложки; мідний є тільки ківш, а стальні ложки. Та
кої дорогої посудини буває в одній хатї по кілька або й по
кільканайцять штук. Ще більше розширена була „біла посуда".
Кожда козацька хата переповнена лицарською збруєю;
тут теж попадають предмети артистичної вартости, як шаблї
оправлені в срібло, срібні уздечки, золоті колчани, сїдло „з
войлоками і з вершечком". Позатим збруя цінить ся, як збруя:
шаблї всякого рода й вартости, самопали, пищалї, вінтівки,
карабіни, ладунки, пороховницї... Все те нагадує, що знаходи
мо ся в часї безнастанних воєн, нападів і походів в огни тріво-
жного, небезпечного житя, коли кров людська плида ріками...
І се дивує найбільше: відки взяли ся такі гарні зачатки
культури у ті жорстокі часи? Відки брали сї люди охоту й
енергію прикрашати і прибирати своє житє, коли завтрішний
день не був певний і безпечний? Відки вся отея розкіш в про
стій козацькій хатї?
Певно Чернигівщина була щасливійша, ніж инші україн
ські землі. Хоч і тут заходили польські війска, хоч тут вели
свою руїнну роботу московські роти, все таки сей кут був ще
досить спокійний і безпечний, людність доволі загосподарена
й богата; висші культурні потреби могли тут знайти вдячну
почву.
Культурні впливи приходили на Україну з усіх сторін. У
двір Хмельницького в Чигирин ішли посольства з усіх суеїд-
них країн: татарські, турецькі, волоські, угорські, венецькі, ав
стрійські, польські, литовські, московські, від донських коза
ків; кождий посол віз дорогоцінні дарунки для гетьмана й ко
зацької старшини, за кождим посольством ішли купці з ріж-
них сторін з своїми товарами й виробами. Все те давало мож
ність познайомити ся і війти в зносини з усякими культурами.
Богато давали Україні воєнні походи в Польщу, Литву, Во
лощину; неодин козак привозив домів богату добичу, а між
нею нерідко й артистичні вироби. Все те приймало ся на У-
країнї скоро і радо. Але ніколи не прийшлоб до такого зросту
культурного житя між народом, між оттим „посполитим" ко
зацтвом, як би не Хмельниччина, як би не той благословенний
час політичної незалежносте і соціяльної волі, коли весь на
род співав: „Та немає ліпше, та немає красше, як у нас на
Вкраїні'!"...