Page 75 - ukr

— 77 —

Поводи сї нові ідеї, кинені Драгомановом, а плекані Пав-

ликом і Франком, здобувають собі ґрунт серед української

суспільності-! в Галичині. В 1890 роках поклонники сих ідей

організують ся в окрему у к р а ї н с ь к у

р а д и к а л ь н у

п а р т і ю . Між оснувателями партії одно з найвизначнїйших

місць займає Павлик, який з того часу аж до смертн засідає

в партійній управі; редагує партійний журнал „Народ", який

давав політичну поживу цілому нашому тодїшному молодо

му поколїню; видає партійну літературу; працює від 1895

року аж до війни в партійнім популярнім орґанї „Громад

ський Голос", беручи на себе дуже часто весь тягар редакції,

і їздить — доки на се позволило здоровлє — по вічах.

Значінє радикалізму, не яко партійної організації, але

і д е й н о г о н а п р я м у серед нашої суспільности, признасть

і оцінить історик нашого національного розвитку. Був се на

прям, який запліднив своїми ідеями ціле наше житє в уеїх

його областях і оставив слід в цілім нашім розвитку. Між

учениками Драгоманова Франко був мозком сього напряму,

Павлик — жрецем...

На університет вступив Павлик в 1875 році і студіював

фільольоґічний факультет. Але політична діяльність не дала

йому покінчити університету, бо в два роки пізнїйше Павли-

ка проганяють з університету за його приналежність до тай-

ного

СОЦІАЛІСТИЧНОГО

кружка. Хоч не вдало ся йому покін

чити своїх студій з офіціяльним дипльомом, він до кінця сво

го житя зберіг наукові інтереси, працюючи по своїй змозі'

в науковій области. В признаню за його велику працю Нау

кове Товариство ім. Шевченка у Львові вибрало його 1-го

цьвітня 1900 року своїм дійсним членом. В тім характері він

до кінця житя брав живу участь в дїяльности фільольоіїчної

секції сього товариства.

Він був знаменитим знавцем нашої мови й літератури,

яку він збогатив численними перекладами з англійської, фран-

цуської, німецької, московської, польської та инших мов.

У своїм житю був Павлик типом „безеребренника", який,

вийшовши з селянської еїмї і рішивши обернути здобуту

власними силами осьвіту на службу народови, все житє про

жив у бідности, часто навіть в нуждї, служачи весь вік тіль

ки одному Богови. Деколи просто болючо було дивити ся, як

покійний віднимав собі останнє від уст, аби видати брошуру,

яку в даній хвили уважав за конечну для народної справи.

Жиючи ціле житє одиноким, держав при собі стару матїр-

вдову, а відтак сестру Анну, товаришку своїх перших агіта

ційних праць. Яке серце було в того „безеребренника", сьвід-

чить факт, що перед пару роками, немічний і бідний, приго

лубив він двоє чужих дїтий з улицї, опікуючи ся ними як

найліпший батько.

В останних роках Павлик у щоденній політичній дїяль

ности участи не брав; виступав лише яко ветеран у важнїй-