Basic HTML Version
— 235 _ .
В
касарнї.
Офіцир: Що би фрайтер зробив, як би почув в ночи труб-
ленє на алярм?
Фрайтер: Мельдую покірно, що я наперед зачав би клясти.
ерєр
Практичний чоловік.
Коваль Максим був чоловік тихий і спокійний, лиш два
рази в протягу року мусїв конечно з жінкою посваритись. Раз
питаю ся його, длячого перед самою сповідию він завсїди
такий лютий. „Ясна річ, — відповів коваль —• перед сповідию
треба нагадати на свої гріхи і блуди, а то трудно нераз при
ходить. Як посварю ся з жінкою, то вона все мені' вирецитує
і доброго волоска на мені не лишить! От я тоді вже нїщо не
говорю, лиш олівцем пильно списую всі" блуди і гріхи, які
жінка мені з найбільшою докладностию вичисляе".
Ріжні роди осьвідчин.
Дипльомат: О, позвольте мені заключити з вами вічний
союз.
Жовнїр: Ви завдали мому серцю глибоку, невилїчиму ра
ну! — або: Ви прийшли, я глянув, а ви побідили.
Лїкар: Лише ви можете вилічити моє хоре серце.
Огородник: Одно слово з ваших уст, а дорога нашого жи-
тя устелена цьвітами.
Будівничий: Заложім собі наш власний дім.
Моряк: У вас знайду безпечну пристань, скоро досягне
мене буря житя.
Візник: Віжки домашного панованя лишаю вам.
Золотник: Нехай сей золотий ланцух, що вяже наші серця,
ніколи не пірветь ся.
Учений: О, позвольте розглянути ваше серденько до дна,
а може вичитаю у вашім оцї щастє мого житя.
Коршмар: Тільки ви зумієте виповнити по береги чарку
мого житя.
Пекар: Щоденний мій хлїб буде смачнїйший, коли ви по
ділите його зі мною в щастю і горю.
Музик: Потягає мене до вас гармонія вашої душі.
Коваль: Заложім власне огнище домове.
Пояснив.
•—Я чув, що в тім помешканю щось страшить.
— Так, пане; тут мешкає моя свекруха.
єрєр