Basic HTML Version
„Як посьмів ти докоряти і закидати неточність премудро-
сти великого будівничого сьвітів? Все, що є, має свою ціль і в
слушний час причинить ся до досконалости.
„І так, як тебе звязав я з землею, і хоч у віддали зобовя-
зав одно супроти другого, так дав я людям землі' жажду, що
принукуе їх зближуватись до Духа Правди.
„І так як ти, що правильно зміняєш ся, і в свій час, коли
земля вважає тебе неживим, ти стаєш молодиком-новиком, так
Дух Правди кождого часу, коли злобні люди вважають його
погребаним — Він являєть ся у новій відмінній формі, щоби
сьвідчити про себе.
Мімоза.
ПОБЛІДЛИ РОЖІ.
(З забутого дневника).
І.
її .мова так ласкава
І веселий звенить сьміх;
Під ним тане весь мій смуток
Мов під теплим сонцем снїг.
І дивить ся так чарівно,
А у очах її жар,
А від него у серденьку
Хвилюване і пожар.
Та скоро вона нехтує
Всі сердечні почутя
І потопче все ногами
І огірчить все житя.
І зникають усї мрії
І летять в далеку даль,
По них в серцї остаеть ся
Пустка і безмірний жаль.
II.
Ти, що глядиш глибоко в серце
До дна,
У моїх снах, у моїх мріях
Одна.
Знаю, ох знаю, що покинеш
Мене,
Що весна ясна в моїм серцї
Мине.
Та все таки Тебе благаю:
Не кинь
І до серденька пригорни ся,
Прилинь.
Бо Твої очи вглянули в серце
До дна,
Бо Ти у моїх снах і мріях
Одна.
III.
Я люблю Тебе. Ти в мене
В кождій мрії, в кождім снї.
Я без Тебе, мов ті цьвіти
Без сонїнька на весні.
IV.
Тв й чудовий образ милий
В моїй памяти не вмер,
Бо всі' спомини про Тебе
Я нанизав в шнур перел.
Тв'й чудовий образ, Мила,
Буде жити, поки я,
За Тобою серце плаче
І тужить любов моя.
Тв й чудовий образ, Мила,
Моє щасте і мій рай;
Надить мене краса Твоя
Мов чарівний водограй.
V.
Як колись в неділю,
На Твоїм весїлю
Заграють музики,
Згадай Ти мене
1 моє кохане,
Невинне стражданє,
Яке ніколи не мине.
VI.
Ми попращались, розійшлись...
Я пійшов в ліво, а Ти в право,
Так як сотки на житєвій дорозі
Через обставин тверде право
Пращають ся на віки.
Я пійшов в ліво, а Ти в право...
Ти йдеш весела, ясна мов райдуга
У далечінь...
А за Тобою моя сердечна туга
Стелить ся тихо неначе тїнь,
Жалібна тїнь...