Basic HTML Version
— 197 —
С а М
? з н о в І н ^ Г в \
и
с ^
и
*
и л и с ь
> а він все ще стояв на тім-
Піхотинець припав до землі."" "акликував борців.
Небавом після сего гук гармат почав затйхаТй,
І
"йїн
І
а,
охолонули, обі сторони заняли давні позиції.
Поле боротьби застелене густо трупами, заляте людською
кровю.
Появились відділи Червоного Хреста. Одні скидали у ями
трупів, другі збирали ранених.
Довго прийшло ся їм працювати на кровавім поли. Без-
мала днів три.
Вже прочищено поле. Вже лиш тут або там лежить роз-
чверткований труп, що і подоби людської не має.
Там на горбку, під поторощеною стрілами деревиною, ле
жить в калюжи крови мертвець. Гробарам, що зближались до
него, чогось лячно. За кождим дотиком труп порушуєть ся —
відчиняє ліве око.
Вже і старшина звернув сюди увагу. Зближив ся до зага-
дочного трупа і порушив його ногою. Мертвець заворушив ся,
милосерно глянув на старшину і шепотом проголосив: „Ра-
тунку!"
Блідий, наляканий старшина підвів із землї жертву, та в
тій же хвилї засвистіла куля і прошила грудь Піхотинця.
Здрігнув ся нещасний. Око закрилось.
Вже вдруге зближили ся гробарі, але налякані відступили.
Живий труп і сим разом заворушив ся, відслонив ліве око.
У недалекій віддали показались робітниці' Червоного Хре
ста і зближили ся до горбка.
Піхотинець зором лівого ока глянув на сестриці і скрик
нув гробовим голосом: „Вмерти хочу!"
Тихі робітниці підняли кроваву жертву, поклали на ноші
і відвезли у полевий шпиталь.
*
*
*
В прибічний кімнаті' операційної салї працювало дванай-
цять сестриць. Очи в них запалі з недоспаних ночий, ноги з
утоми самі погинають ся, руки омлівають, але вони із закоче
ними рукавами все ще працюють над приладами для ранених.
На операційнім столї лежить живий труп. Дві прибічні
сестриці, помічниці лікарські, хоч приходить ся їм вислухати
не одно гірке слово від перепрацьованого свого наставника,
терпеливо сповняють обовязок милосердя.
Операція щасливо перевелась. Живому трупови продов
жено житє.
Чи на довго? — Не знати... Сестриця-доглядачка все поті
шає каліку, кажучи, що він небавом подужає, однак Піхоти
нець вслухуєть ся в бесіду сестриці та чогось сумнїваєть ся,
щоб прийшлось йому довго ще мучити ся на божому сьвітї.