Basic HTML Version
— 161 —
— E-e, — кажуть — синку, була в тебе і сестра й шість бра
тів, та таке й таке їм трафилось.
•— Ну, — каже він •— так я-ж пійду їх шукати.
Батько й мати умовляють його.
— Не йди, сину: шість дійшло та загинуло, а то ти один
щоб не загинув!
— Нї, таки пійду! Як же таки свою кров та не визволити?
Узяв те з'елїзо, що виконав, тай понїс до коваля.
— Скуй — каже — мені булаву, та велику!
Як
почав коваль кувати, то скував таку, що ледви
з кузнї
винесли. Узяв Котигорошок тую булаву, як замахнув,
як ки
нув
угору... Тай каже до батька:
— Ляжу я спати, а ви мене збудіть, як летїти-ме
вона
по
дванайцяти добах.
Тай лїг. На тринайцяту добу гуде тая булава! Збудив
його
батько, він схопив ся, підставив палець, булава як ударилась
об нього, так і розскочилась на двоє. Він і каже:
— Нї, з сею булавою не можна йти шукати братів та се
стру,
треба скувати другу.
Поніс її знову до коваля. „На - каже — перекуй,
щоби
вона була мені до вподоби!" Викував коваль ще більшу. Коти
горошок і тую шпурнув угору та й лїг знов спати на дванай-
цять діб. На тринайцяту добу летить тая булава назад,
реве,
— аж земля трусить ся. Збудили Котигорошка, він схопив ся,
підставив палець — булава як ударилась об нього, • - тільки
трошки зігнулась.
— Ну, з сею булавою можна шукати братів та сестру. Пе
чіть, мамо, буханці та сушіть сухарці, — пійду.
Узяв тую булаву, в торбу буханців та сухарців, попроїдав
ся, — пійшов.
Пійшов за тою скибою, за тою давною, що ще трохи знати
було, тай зайшов у лїс. Іде тим лїсом, іде тай іде, коли прихо
дить да такого великого двора. Входить у двір, відтак
в
бу
динки, а змія нема; сама сестра Оленка дома.
Здорова була, дівчино! •— каже Котигорошок.
— - Здоров був, парубче. Та чого ти сюди зайшов: приле
тить змій, то він тебе з'їсть.
— А може й не з'їсть. А ти хто така?
— Я була одна дочка в батька і матери, та мене змій
украв;
а шість братів пійшли визволяти тай загинули.
— Деж вони? — питаєть ся Котигорошок.
— Закинув змій до темниці, та не знаю, чи ще живі, чи мо
же й на попілець потрухли.
— Отже може я тебе визволю, — каже Котигорошок.
- - Де тобі визволити? Шість не визволили, а то-б ти самі
— каже Оленка.
— Дарма! — відказує Котигорошок. Тай сїв на вікнї, до-
жидаєть ся.
Коли се летить змій. Прилетів та тільки в хату, — зараз:
— Ге, — каже — людський ДУХ пахне!
п