Basic HTML Version
— 151 —
Чорногору і впаде на лоно коханої вітчини. А там візьме він
кріс далекострільний і стане над Дунаєм та боронити буде
ворогови вступу до землі його предків...
Розумів, що боротьбу настала і боронитись треба; не
буде боронитись — в неволі' буде жити. А красше, як умре він
геройською смертию за свій нарід, як рідна землиця сховає
його кости, ніж жити і стогнати у ярмі ворожім.
Він спішив ся...
*
ф
Саля розправ судового трибуналу наповнена війсковими
особами. Всі вештають ся, до чогось наче приготовляють ся.
На лаві обжалуваних сидить молодий Серб, Мілаш Любович.
його оскаржено за се, що 27. липня він сидїв над берегом
Адріятику і робив начерк Рагузи зі сторони моря... Се шпи
гунство.
Мілаш сидїв неповорушно. В його голові пересували ся
спогади про невдалу утечу з Раґузи до Сербії, його зловили
недалеко Умац, коли він втікав через границю, і вже одною
ногою був у Чорногорі, а другою ще у Дальматії. Знайшли
при нїм кілька образків, артистичних нарисів околиць Ра
ґузи, оглянули їх і сказали, що арештують його за шпигун
ство. Віддали його війсковим властям і власне тепер він яко
ш п и г у н стає перед полевим судом...
*
*
*
- - Мілаш Любович, ви оскаржені під закидом шпигун
ства. Ви втікали до Чорногори, маючи при собі мапу надмор
ського міста Рагузи. Скільки числите лїт?
- Девятнайцять, — відповів спокійно Мілаш.
-—Ви кажете, що прибули з Білгороду до Раґузи. Як дов
го ви тут перебуваєте?
— Пять тижнів.
— Хто
-
вислав вас до сього краю і яка є цїль вашої при-
сутности тут?
• - Приїхав сам, на кошт родичів, аби дати умови відпо
чинок по довгім напруженю.
— Ви-ж знали, що того дня, як ви втікали через границю,
в сім краю панував воєнний стан. В якій цїли ви втїкали і чому
якраз з мапою Раґузи?
— Я не втікав. Я їхав з прогульки до дому, до родичів.
При собі жадної мапи я не мав. Мав лише власноручні ри
сунки, які представляли бурливі филї Адріятику. Се-ж, зда
сть ся, не є мапа...
— Є прецінь особи, які посьвідчать, що підчас арешто-
ваня знайшли у вас мапу Раґузи. Думаю, що у вас нема чо
ловіка, який посьвідчив би противно про сей закид, — говорив
судія у війсковім мундурі.