Basic HTML Version
— 11* -
та даремна моя праця. Не вродила сьвята земленька, а і до
мене зайшла біда. В дома не найдеть ся нї кусника хлїба і ді
ти від вчера не їли ще нічого. Змилуйте ся, дайте мірницю
жита на відробок.
•— На відробок в мене нема збіжа! — промовив скупий
Гринько. — Як маєте гроші, то дам збіже, а нї — то бувайте
здорові...
- - Гриньку, чи мені не вірите? Кличте, коли хочете, а
серед ночи встану і прийду відробляти... Змилуйте ся не на
дійною, а над моїми дітьми... Я-ж ще ніколи нікого не скрив
див...
— Не дурний я! - відказав Гринько. — Маю вже розум;
я знаю, що кождий просить збіжа на відробок, але як прийде
до роботи, то слїд за ним замело. Бувайте здорові!...
— • Гриньку, змилуйте ся, дїти з голоду млїють! — мовив
Іван.
— - Бувайте здорові! — відповів Гринько і пійшов до хати.
Тяжкий біль стиснув Івана за серце. Він поплів ся повіль
ним кроком з подвіря.
„Де йти? До дому? — питав ся сам себе по дорозі. —
Слухати плач бідних дїтйй... Дивитись, як їх ніж.ки і руки пух
нуть з голоду?"... І сльози котили ся з очий! Без серця люди...
без серця!... А соловії голосно співали -— бо се був місяць
май, місяць соловіїв.
II.
Вже від рана гомоніло в селї. З уст до уст ходило, що
Гринька Чорномаза обікрали. Старі чоловіки і баби, молоді
жінки, дівчата, парубки і малі дїти •— всі говорили про се,
що Гринька обікрали. За короткий час'рознесло ся по селї,
що Гринька обікрав Іван Зазуля, що війт і писар трясли в
нього і найшли три мішки жита... Всьо бігло тепер до війта,
щоби довідатись, чи воно правда. Инпіі приробили вже не
три мішки жита, але десять.
Роєм обступили люди хату війта, а один другого випи
тував ся, скільки в тім правди...
З хати вийшов війт і сказав, що в Івана найшли мірни
цю жита в мішку Гринька, і що під вечер буде суд...
—• А дивіть! — говорили молодиці. — Такий здавав ся
статочний, а він злодій...
—• А хто моє прядиво покрав? —• відозвала ся Феська По-
•годик. — Певно він!... Дивіть, який порядний!...
— А мої коноплі' три роки тому хто вибрав з води?,.. Ні
хто, лише він! — відозвала ся друга.
Дальше докинула трета і четверта, а кожда пригадувала
свою шкоду з кількох лїт і всю вину складали на Івана... Одні
старі чоловіки не вірили тому, бо знали, що Іван статок, яких
мало, і боронили його, як могли.