Basic HTML Version
т
50 —
О. Олесь.
ЩЕ РІК.
Ще рік минув... Проклятий рік змаганя,
Довжезний рік кровавої борби,
Глибоких втрат, даремного чеканя,
Мовчаня мертвого юрби.
А як хотілось нам внести якесь проміне
В сей край безкрайної пітьми...
За людські постаті' ми приймали каміне
І ним самі побиті ми.
Ще рік... Ідем! Ми міцно стисли рани,
На них обмили слїзми мовчки кров,
І знова має, сьвітить крізь тумани
Велика наша хоругов.
Горлицький повіт — образ страшної руїни.
Загальний вигляд.
Земля могил, окопів, згарищ і сліз — отеє образ
горлицького повіту. Де глянути — руїна, де оком кинути
— слїди страшних битв, де ногою ступити — окопи, ями
від ґранатів, згарища спалених господарств, зруйнованих
і знищених церков, з димом пущених сіл.
А на тій земли снують ся люди — неначе тїни; лю
ди, обдерті зі всього, не мають де голови приклонити, не
мають що до уст вложити. Тут і там з підземного льоху
підносять ся діти, перестрашені водять очима по сьвітї,
гей би дивували ся, що по тім всім, що тут зайшло, по тих
страшних битвах і ще страшнїйшій нуждї сьвітить ще
сонце. Кличуть „їсти” , — а тут нема відки взяти, бо по
живи нема. Жінки голосно заводять, а мужі стоять як
задурманені. Зелені лани десь пропали; на рілї видно ли
ше дїри від ґранатів, величезні ями від 42-центиметрових
гавбиць і численні вибої від ручних бомб і мін. Земля пе
ретерпіла майже стільки, що й люди.