Basic HTML Version
— 144 —
не вільно було нікого відлучити, хиба що конав уже. Зе-
лїзо ранило руки, відморожувало тіло в зимі, а в літі
страшно пекло. Др. Газ запротестував проти такого на
сильства. Він працював невпинно до пізної старости, що
би сей нелюдяний звичай повалити.
Першим кроком до реформи в тім напрямі було зор-
ґанїзованє в Москві комітету опіки над вязнями 1828 р.
Директором вибрано д-ра Газа. Треба було в сій справі
надлюдської енергії. Так приміром боротьба о знесене
зелїзних штаб тривала 80 лїт. Коли нічого вже не можна
було вдіяти, др. Газ відніс ся до пруського короля Фри-
дриха Вільгельма IV' з просьбою, в котрій горячо просив
сього короля о інтервенцію до своєї сестри, жінки ро
сійського царя.
По знесеню тих штаб др. Газ розпочав боротьбу
проти тяжких кайдан і довів до того, що уживано лише
кайдан на ноги, значно лекших, бо лише три фунти ваги.
Він ще й на тім не ограничив ся. Для вязнїв був більше
нїж батьком. Помагав їм, потішав, відрік ся всіх утіх для
себе. Весь свій великий маєток роздав для нещасливих.
Умер в бідноті. Оставив однак тестамент — француську
рукопись твору: „Appel aux femmes” (Поклик до жен-
тттин )
. У тім поклику він взиває женщини, щоби плекали
добро. „Коли ви, панї, візьметесь горячо плекати добро
— людскість відродить ся”
Маємо перед собою ясний образ, як виглядали в
перших десятках минулого столїтя російські тюрми, і ма
ємо бодай вчасти понятє про відносини у тих тюрмах. В
таких тюрмах просидів свої найкрасіиі літа український
поет Тарас Шевченко. Російські тюрми загнали його пе
ред часом в сиру могилу.
Нинішні тюрми в Росії далекі від тих понурих образ-
ків минулого віку, але далекі рівнож від того, щоби „від-
ріжняти справедливу кару від жорстокої муки”
Немае в Росії закона,
Лиш стовп і на стовпі корона.
Ал. Пушкін.