Basic HTML Version
— 142 —
Коли проти страшних сцен, які розгравали ся в
житю вязнїв, підносили ся щораз сильнїйші голоси, на
віть державних осіб, цар Александер І. иоручив розслї-
дити відносини в тюрмах одному Анґлїйцеви, на імя —
Венінґ. У звітї Венінґа читаємо, що були пороблені пер
ші початки впровадженя певних гуманних ідей у тюрем
не житє, але наміри сї остали ся невиконаними. Тодішні
тюрми були страшні. Келії темні, вохкі, без підлоги, а все
були переповнені понад міру. Венінґ пише, що в одній
келії застав 107 осіб, а се місце було призначене лише
на 80 душ. Держано разом мущин з женщинами і діть
ми, без огляду на те, хто проти чого провинив ся.
В тюрмах панували голод, холод, мука і розпуста.
А в кількох тюрмах вязнї їли лише тоді, як дістали що
від мешканців. Були і случаї голодової смерти. Вязнї по
більшій части були нагі.' Сенатор Озєров у своїм рефе
раті з 1828 p., по ревізії палати ґубернатора в Москві,
пише, що знайшов в тюрмі 92 особи цілком нагі, без одежі
й обуви, а до того ще в неопалених келіях і на мокрій зе-
мли. Сьвященик Ґолїцин пише в 1829 р. про тусаму тюрму
таке: „Мороз в келіях "доходить до того степеня, що ма
ми посилають свої діти, без огляду на їх полову прина-
леяшість, на ніч до мущин, щоби при них огріли ся” . В
Тамбові ствердили в 1815 p., що в тюремнім,шпитали не
прано біля вже 18 лїт!
Про муки вязнїв, кромі висіле наведених, пише Ве
нінґ: „Я бачив в петербурськім домі праці для вязнїв
особи, що прикуті за шию до муру. Бачив там женщини
в зелїзних ланцах з кільцями на шиї, урядженими так, що
вони не могли спати анї в день ані в ночи” В инших а-
рештах бачив Венінґ вязнїв прикутих за шию ланцами до
тяжких столів, які сї мученики мусїли двигати за собою.
Вязень Климів був закутий в деревляну колоду, в котрій
таки умер. А Шлїссельбурґ — се справдїшна каторга.
Там коротали житє наважнїйші вязнї політичні і „тайні”
до 1870 року. Не богато вязнїв могло там видержати дов
ший протяг часу. Одні умирали на сухоти, другі попада
ли у божевілє, а ще іінші самовбийством докінчували
своє житє. По замкненю ПІлїссельбурґа, силою царсько
го указу з 1905 p., появили ся многі описи тої страш
ної тюрми.