Basic HTML Version
— 130 —
Засланців завозили у глухі місця на болотах, та у
сибірські тундри, давали їм по 7 рублів з копійками на
місяць на житє і тим всї стараня про них кінчались.
Роботу якунебудь найти там неможливо, а хоч
би й була, то засланцеви не вільно робити, бо він не має
права вийти навіть за границю того хутора або села,
котре йому призначено до житя, не вільно навіть на почту
або до лікаря пійти, а як би хто того не послухав' і иій-
шов, того чекає тюрма.
Засланим було заборонено переписуватись, инак-
ше як переписними картками, заборонено мати свої вла
сні гроші більше нїж 24 рублі і 99 копійок, 'а в кого
було більше, то поліція відбирала і держала у себе. За
сланцям не вільно було збирати ся вкупі більше нїж по 4
до 5 осіб, не вільно будо гуртом обідати.
* Не вільно сього, не вільно того — не вільно, не віль-
нр, не вільно... Иншого від урядників вони не чули.
Вільно було лише голодувати, бо ■за 7 рублів і 70
іфпійок, при істнуючій в Росії дорожні, прожити не тіль
ки місяць, а й пів місяця не можна. Вільно було вмирати
від ріжних недуг, бо дійсної лікарської помочи не бу-
лЬ. Вільно було божеволіти від страшних подій, що тво
рили ся навколо, і богато людий таки божеволіло. Віль
но, нарешті, було кінчити жите самогубством... і кінчали.
Вільно було писати скарги, і засланці писали їх,
куди тільки можна було; не звертали ся зі своїми листа
ми тільки до Вога, бо далеко, але' з тих скарг ніколи ні
чого доброго не виходило. По більшій части навіть від-
повіди не було.
Щоб як слід поняти, до якого божевільства дохо
дили урядйики, досить сказати, що в засланю були не
тільки Німці, Австрійці і Турки — піддані воюючих з Ро
сією держав, — але і Французи, Італійці, а навіть один
Японець. Найбільша-ж частина засланців, так коло 65
процент, були таки свої — російські піддані.
Між нніними в засланю є немало і Галичан та
Буковинців. 6 там сьвященики, адвокати (між иншими
др. Андрій Кос, бувший посол), учителі, ріжні урядники,
а переважно жиди і селяни.
Становище засланців на Сибіри є дуже тяжке; ви
жити в тих страшних умовинах з державної підмоги не
можливо. Вони потребують помочи і то як найскорше.