Basic HTML Version
— 122 -
„Звіздяної Палати”, яка при помочи чорних сотень, тих російських
тайних орґанїзацій (попираних і ширених правительством), держала в
своїх руках царя і цілий російський нарід. Нині доля російської дер
жави не спочиває більше в руках двірської камарилї, але в руках
пєтроґрадських і московських купців та промисловців.
Щоби пізнати силу і власть, якою орудувала „Звіздяна Палата” ,
треба приглянути ся і пізнати близше її організацію і підчинені їй
орґани.
Коли в перших роках біжучого столїтя революція /стала підносити
голову, партія великих князів, зі страху перед вибухом революції, пере
мінила двірську камарилю в> тайну організацію, звісну під іменем
„Звіздяної Палати” Початок сеї організації припадає на 1903 рік.
Замордоване великого князя Серґія в Москві зробило вилім у союзі ве
ликих князів Серґія Александровича, Володимира Александровича і Ни-
колая Николаевича, які перед повстанем „Звіздяної Палати” держали
царя у своїй власти. По смерти Серґія Володимир Александрович, який
нині вже не жие, мав найліпші вигляди, щоби захопити царя у свої
руки. Але користаючи з непорозумінь, які зайшли між царем а Воло
димиром Александровичем з приводу його синів Кирила і Бориса, Ни-
колай Николаєвич прийшов до власти. Іменований головним коман-
дантом пєтроґрадського воєнного округа, Николай Николаєвич став не
бавом необмеженим володарем в сім найважнїйшім окрузі. Нагода до сего
була добра, коли в тім окрузі з причини вибуху революції заведено
воєнний стан. На сі часи припадає звісна різня в червону неділю. Було
се в сїчни 1905 р. На чолі контр-революції станув тоді Николай Нико
лаєвич. В признане за положені заслуги став він першим провідником
„Звіздяної Палати”
„Звіздяна Палата” поклала у свою програму отсї цїли: безоглядна
самовласть; боротьба проти лібералізму в кождій формі; боротьба проти
думи; скріплене російської державної церкви; сторожене високих уряд
ників, підозрілих о вільнодумність; контроля над висшими офіцирами на
провінції, яких підозрівано о лібералізм; боротьба і нищене всіх осіб,
які би посьміли домагати ся нового ладу.
До членів „Звіздяної Палати” належали крім богато великих князів
ще отсї важнїйші особи: ґраф Іґнатїєв, а по його смерти ґрафиня Іґна-
тїєва; князь Трубецький; ґенерал Орлов, командант карної експедиції до
Курляндії; Якімов, президент державної ради; Дурново, мінїстер для
внутрішних справ; Крівошеїн, бувший президент кабінету міністрів;
ґенерал Курлов; ґенерал Мін; ґенерал Алексїєв; ґенерал Трепов і оста
точно Марія Федоровна, мати царя Николая II. Духовним управителем
і дорадником „Звіздяної Палати” був зразу монах Ілїодор, а опісля
Григорій Распутін, який через довший час мав на царя більший вплив
ніж всі його міністри разом.
ЦАРСЬКА ГВАРДІЯ.
Головна сила „Звіздяної Палати” опирала ся на царській ґвардії в
Пєтроґрадї, яка стояла під безпосередною командою Николая Нико-
лаевича. Кождий полк ґвардії був заступлений у „Звіздяній Палаті”
через висілого офіцира. Офіцирами ґвардії були сини висших, „зовсім
певних” урядників, або нащадки давних шляхотських фамілій. На тих