Basic HTML Version
МАЙНЕР.
Гей, копальнику, друже,
ч
В тебе серце, знать, дуже,
В тебе груди сталеві, мов криця.
Як йдеш в землю копати,
Хиба певний ти, брате,
Що назад тебе видасть землиця?
t
Чи ти певний, що в вечір,
Похиливши вниз плечі,
Ти здоровий до хати прибудеш?
Що не впаде скалою
Шмат руди й собою
Задавить твої змаргані груди?...
„Що-ж я винен? Я мушу
Запускати ся в глушу,
Самій смерти в обійми полїзти.
Як не лійду над раном,
До роботи не стану,
То що-ж буде рідня моя їсти?
„Що-ж я винен, що з того
Мого поту гіркого
Пани мають розкоші, вигоди...
Що будую палати,
Хоч сам мушу блукати
На слбтї і обдертий й голоден...
г,Що-ж я винен, як схоче
Смерть заглянути в очи,
Привалить мене в шахті скалою...
Що даремно край хати
Будуть дїти чекати,
Що подруга остане вдовою...
,,Се, знать, божа в тім воля...
Така моя вжз доля:
Не нажившись, десь в шахтї сконати,
Зате „красишм з народу”
Я дам щастє, вигоду,
Самоходи, бенкети, палати”...