Basic HTML Version
О. НОС Т Ь Н У Р ИЛ ЛО
Рідний край
и носиш в серденьку соколе мій брате
с ї шуіуіи, що віють од карпатських гір, -
чи чуєш, * н пахне те жито не з 'ж а т е
дущисто на рос ї під вечір до з і р . . . .
Чи тямиш у ясну ноченьку часами
с ї сьпіви дївочі голосні , як дзвін,
що котить ся в душу рідними словами,
їх дивний жалісний, тужливий гом ін___
Чи^спімнеш мій брате на маму стареньку,
що з працї в неволї з 'жовт їла на пень,
як тебе пращала в годину чорненьку
за море, далеко.
гень.
ген ь—
Чи бачиш мій брате церковцю, могили,
що квітьом жовтявим квітчають ся в май,
чи з ’числиш ті сльози, що жінки пролили
там, брате, в неволї , де твій рідний край.
Perth Amboy, 20. X. 1908.