Basic HTML Version
— 188 —
Дещо про Братство сьв. Нирила і JN/Іетодія
'в Шамонін, Па.,
та про засноване „Руського Нар. Союза“ в Ашернці
Братство, о котрім тут мова, порішено заложити дня го-го
мая 1888 р. за почином Теодозія Талпаша і Івана Ґлови. В місяць
ПО СІМ, ДНЯ 20-Г0
червня, відбув ся перший мітинґ, приступило в
члени 63 місцевих Русинів; головою зістав вибраний Теодозий
Талпаш. Того самого року закупило братство ґрунт під церкву
і зараз взяло ся до будови. Таким робом згадане братство було
юснователем нової руської парохії, котра сьогодня почванити ся
може неабиякими здобутками, а про які певно неодин наш земляк
мав нагоду переконати ся або сам, або з оповіданя других людий.
Дня зо-го мая 1893 р. відбула ся в Скрентон, Па., перша кон
венція „Соєдиненія: Руских Братств.” На сю конвенцію вислало
було шамокінське братство сімох делєґатів. Сї делєґати винесли
з сеї конвенції як найпоганїйше вражінє. Показало ся іменно, що
цілою орґанїзацією трясе самовільно несовістна клїка кількох зде-
тіравованих людцїв, та що ті людцї дбають більше про свій власний
карман, ніж про добро і розвій цілої орґанїзації. Панове урядни
ки предкладали до одобреня делєґатам такі чудні позиції і такі
.„чисті” рахунки, що вже „найменший з найменших” бачив без-
личну крадїж чужого добра в живісінькі очи. Т ак приміром ре
дактор „Вістника,” а заразом тодїшний секретар „Соєдиненія” д.
Юрій Жаткович нарахував собі за самі почтові марки аж 200 до-
лярів(!) і то лише за пів року! Не забудьте-ж, просимо, що „Со-
'Сдиненіє” було під ту пору заледви в пеленках !... Таких „по
зицій” , як отся Жатковичова, було там більше, а всї ті „позиції” ,
разом взяті, отворили очи тим, котрі хотіли бачити. О. Обушісевич,
що належав враз з о. Констанкевичом до шконтруючої комісії,
не мав навіть відваги переглянути урядничі книги до кінця; десь
в половині своєї роботи відрік ся всього, і плюнувши з досади на
ціле діловодство, зложив свій мандат.
Шамокінські делєґати, вернувши домів з сеї ославленої кон
венції, мали що оповідати своїм товаришам на братськім мітинґу,
а результатом сього оповіданя було однодушне рішене цілого
братства, щоб сейчас виступити з „Соєдиненія.” Свою постанову
мотивували поодинокі братя так : „Н ас єсть тепер 300 членів. Коли
хто з наших умре, скинемо ся зараз всї по долярови і виплатимо
посмертну запомогу самі.” (Посмертне в „Соєдиненію” виносило
тодї 300 долярів, а місячна вкладка 50 центів).