Basic HTML Version
Казань про вічного жида
(Із циклю: „Великі лєґенди сьвіта.” Michand dTIumiae)
З великим криком війшло множество до передеїнку:
— Роспни, росини його!.
На хрест Ісуса, фальшивого про
рока.
З відкритою головою, у сніжно-білій туніці виступив Пилат
на край балюстради. Був блідий і несупокійно оглядав ся.
— Чого хочете від мене? — запитав в народа.
Т а сказав до них: Я переслухав Ісуса в присутности вашій і
не находжу в тім чоловіці ніякої провини, в чім ви Його обви-
няєте. І післаз я Його до тетрарха Ірода. І Ірод також. І щоби
стало ся, як ви просили, видав я Ісуса на вашу волю. Ви самі
увінчали тернем Його голову, били в лице і плювали на Hero. І
як що правдою є, що він доптав закон Мойсея, то чи не доста-
точно Його покарано?.
Крик збільшив ся.
— На смерть Його!.
На смерть!.
Роспни! Роспни!
І Пилат рукою дав знак центуріонови, щоб він повелів товпі
мовчати.
Звук труб понїс ся над юрбою і криком.
Проконзуль вихилив ся і старав ся Його пустити.
— Йдіть з відти. Не можу судити невинного чоловіка.
І тоді серед гомону схвильованої товпи понїс ся голос перво-
сьвященника Каяфи:
— Во істину, Ісус є злочинцем. При мені звав себе Сином Бо
жим. І я роздер на собі одіне, бо велика се була хула. Але се ще
не все ! Він величав себе жидівськім царем. А хто присвоює собі
сю назву, він ворог кесаря. . . Уважай Пилате!.
— Як що увіль
ниш сего чоловіка — ти не є прихильником кесаря.
На звук імени кесаря задріжав римський намісник. В сло
вах патріярха звучала погроза: він міг обжаловати його перед
Тиберієм.
А однак, щоб втихомирити жидівський народ — якого він не
навидів — не годен був спромочи ся випустити Того, в якім навіть
Ірод не міг добачити ніякого гріха.
Однак старав ся Пилат Його пустити.
— Слухайте — сказав. Отеє надходить день Пасхи. Єсть же
у вас звичай, щоби я одного випустив вам на П а сху ; приведіть
тут Ісуса і розбійника Вараву. Самі рішіть, котрий є гідний по-
милуваня: засуджений за розрух і убійство, чи Ісус?
— 152 —